https://drive.google.com/drive/folders/0B2Rn__Y5-eJNTVFDNmx6ZUo2aEU?usp=sharing
Особливості
викладання англійської мови в умовах НУШ
Виступ на МО
Котій Н.В.
Головною метою вивчення
іноземної мови є формування в учнів комунікативної компетентності з урахуванням
комунікативних умінь, сформованих на основі мовних знань і навичок, оволодіння
вміннями й навичками спілкуватися в усній і письмовій формі з урахуванням
мотивів, цілей та соціальних норм мовленнєвої поведінки в типових сферах і
ситуаціях.
Працюючи у
початкових класах не один рік, звернула увагу на те, що вивчення англійської
мови у ранньому шкільному віці корисне всім дітям, оскільки воно позитивно
впливає на розвиток пам’яті, уваги, мислення, уяви дитини, стимулює її загальні
мовленнєві здібності, позитивно впливає на володіння рідною мовою. Також слід
відмітити виховну і пізнавальну цінність раннього вивчення іноземної мови, яка
проявляється в більш ранньому входженні дитини до загальнолюдської культури
через спілкування новою для неї мовою.
Слід зазначити, що
для молодших школярів зовнішні враження – це сильний відволікаючий фактор. Їм
важко зосередитися на незрозумілому складному матеріалі. Їхня увага
характеризується невеликим об’ємом, малою стійкістю: вони можуть зосереджено
займатися однією справою протягом 3-5 хвилин, тому роботу планую з урахуванням
психологічних здібностей дитини.
Щодо особливості
мислення молодших школярів, то воно конкретне. На початковому етапі опанування
мовою діти засвоюють її переважно наочним шляхом, коли водночас і чують нове
слово, і спостерігають відповідний предмет, явище чи дію. Отже жодного уроку я
не провела без унаочнення. Чим менша дитина, тим більше навчальний процес має
опиратися на її практичні дії, бо їй недостатньо лише дивитися та мислити, їй
необхідно взяти предмет до рук, тримати в руках, погладити його, побудувати
щось тощо. І чим більше буде задіяно видів сприйняття на уроці, тим
ефективнішим буде навчання.
Основним підхідом до
вивчення іноземної мови у першому класі є комунікативно-ігровий метод навчання.
Він забезпечує дійове, зорієнтоване на особистість навчання іншомовного
спілкування.
Враховуючи
психологічні та фізіологічні особливості дітей молодшого шкільного віку,
найоптимальнішим способом початкового навчання є ігрова ситуація.
Гра як шлях дітей до пізнання світу.
Гра – це
один з найдавніших, до тепер актуальних методів навчання.
Задовольняючи потребу дитини гратися,
перевтілюватись, рухатись, учитель забезпечує умови для вивчення іноземної
мови.
"У
дитячому віці гра – це норма і дитина повинна завжди гратися, навіть коли
робить серйозну роботу." (А. С. Макаренко)
За ігровою методикою ігри поділяються на:
·
предметні; сюжетні;
·
рольові;
·
імітаційні;
·
драматизовані.
Наступною допомогою
учителю буде роздатковий матеріал – основний компонент навчально-методичного
комплексу для I класів. Він представляє собою
набір предметних, сюжетних, тематичних
картинок, малюнків, що призначаються для роботи як в класі, так і вдома. Цей
набір має бути у кожного школяра. Мислення у дітей конкретне, тому важливо
новий матеріал ілюструвати. Ілюстративним матеріалом і будуть малюнки, іграшки,
предмети, листівки, предмети, що оточують дітей. Тут спрацьовує метод
наочності.
Програма GoCamp
Сучасні зміни в освітній сфері спрямовані на поліпшення навчання іноземних мов на всіх етапах її засвоєння, тобто на різних ланках здобуття освіти: дошкільній та загальній освіті (початковій, середній та старшій школі).
Так, відповідно до Державного стандарту початкової загальної освіти, прийнятого Постановою Кабінету Міністрів від 20 квітня 2011 року №462, метою вивчення іноземної мови є формування в учнів комунікативної компетентності з урахуванням комунікативних умінь, сформованих на основі мовних знань і навичок, оволодіння уміннями та навичками спілкуватися в усній і письмовій формі з урахуванням мотивів, цілей та соціальних норм мовленнєвої поведінки у типових сферах і ситуаціях [3].
Сучасна система іншомовної підготовки передбачає більш раннє навчання іноземної мови, оскільки старший дошкільний та молодший шкільний вікові періоди є найбільш сензитивними для оволодіння учнями основами іноземного мовлення. Ефективність формування в учнів комунікативної компетентності залежить від неперервності, цілісності, системності та наступності під час вивчення іноземних мов.
У педагогічному словнику поняття «наступність» розкривається як «зв’язок між етапами процесу розвитку в природі, суспільстві, пізнанні, при якому на кожному наступному етапі зберігаються, відтворюються на новій основі елементи і характеристики попередніх етапів» [7,229].
У педагогічній енциклопедії зазначено, що наступність у навчанні полягає у встановленні необхідного зв’язку і правильного співвідношення між частинами навчального предмета на різних ступенях його вивчення. Поняття наступності характеризує також вимоги, які пред’являються до знань і умінь учнів на кожному етапі навчання, форм, методів і прийомів. Пояснення нового навчального матеріалу і до всієї наступної роботи з його засвоєння [14,485].
В українському педагогічному словнику С. Гончаренко розглядає наступність у навчанні як послідовність і системність у розміщенні навчального матеріалу, зв’язок і узгодженість ступенів і етапів навчально-виховного процесу. Здійснюється при переході від одного уроку до наступного, від одного року навчання до наступного [1,227].
Як психологічну категорію наступність у навчанні роз’яснено як «послідовність і системність у розташуванні навчального матеріалу, зв’язок і узгодженість ступенів і етапів навчально-виховної роботи... характеризується усвідомленням пройденого на новому, більш високому рівні, підкресленням набутих знань новими, розкриттям нових зв’язків, завдячуючи чому якість знань, умінь і навичок підвищується» [6,45].
Проблема наступності з точку зору педагогічної психології, полягає в тому, що в змісті і формах навчально-виховної роботи дошкільного закладу передбачаються елементи змісту і форм роботи школи, а школа, у свою чергу, враховує особливості навчально-виховної роботи з дітьми в дошкільному навчальному закладі, ступінь підготовки дітей до навчання у школі [4,158].
Такі вчені, як В. Давидов, І. Гарамова, О. Уланова, О. Рейпольська вважають, що наступність полягає у збереженні зв’язку між побудовою навчальних предметів у початковій ланці освіти та тими життєвими знаннями, які набуті дитиною під час перебування у дошкільному закладі [17,205].
Вітчизняні педагоги К. Ушинський, С. Русова, В. Сухомлинський та інші доводили, що принцип наступності повинен охоплювати всі сфери навчання та виховання дітей, реалізовуючись через відповідні умови.
У своїх дослідженнях Ю. Кустов визначив, що «принцип наступності - це категорія дидактики, що відображає закономірності зміни структури змісту навчального матеріалу та поєднання методів навчання, спрямованих на подолання суперечностей лінійно-дискретного характеру процесу навчання і відображає способи реалізації цих закономірностей у відповідності з цілями навчання, розвитку інтелектуальних здібностей молоді та її виховання» [8,68].
А. Сманцер виділив такі напрями визначення принципу наступності: опора на опрацьований матеріал, розвиток наявних компетентностей, установлення різноманітних зв’язків, повторення навчального матеріалу на більш високому рівні, розкриття основних ідей курсу, пропедевтика, перспективність у вивченні навчального матеріалу при переході від одного ступеня навчання до подальшого [15].
Отже, проблема наступності є предметом вивчення різних наук і в кожній галузі вона відрізняється своїм змістом, проявляючись як:
Згідно з Державним стандартом початкової загальної освіти, з 1.09.2012 року іноземна мова впроваджується як обов’язковий предмет з першого класу в усіх типах загальноосвітніх навчальних закладів [3].
Вивчення дітьми іноземної мови в дошкільних закладах освіти розглядається як підготовчий етап до навчання у середньому загальноосвітньому навчальному закладі. Доцільність навчання дітей дошкільного віку іноземних мов відображена у низці праць вітчизняних та зарубіжних учених (Н. Агурова, В. Плахотнік, О. Ханова на інших). Навчання дітей іноземної мови в дошкільних навчальних закладах має на меті формування елементарних навичок усного мовлення на основі засвоєння лінгвістичного матеріалу та сприяння загальному розумовому розвитку дошкільного віку [10, 41 ]. Як стверджує О.Негневицька, всі заняття з іноземної мови можна проводити у формі сюжетно-рольової гри, що забезпечить зацікавленість дітей та бажання вчити нове [13, 114]. Така ігрова комунікативна спрямованість заняття сприяє мимовільному осмисленню і запам’ятовуванню дитиною іншо¬мовного матеріалу.
Однак залишається актуальною низка проблем, які необхідно розв’язувати для забезпечення наступності і перспективності дошкільної та початкової ланок освіти. Це такі проблеми, як: неузгодженість змісту навчання дошкільної та початкової освіти; невідповідність методів і прийомів навчання в початковій школі віковим особливостям шестирічних першокласників; неузгодженість критеріїв оцінювання на різних етапах навчального процесу та інші.
На думку С. Соколовської, навчання іноземної мови дітей старшого дошкільного віку буде успішнішим, якщо формування у них елементарних навичок і вмінь іноземного усного мовлення забезпечуватиметься сукупністю таких умов:
Саме тому перехід від дошкільного навчального закладу до загальноосвітніх навчальних закладів має носити поступовий характер і базуватися на принципах: особистісно орієнтованого навчання та урахування психолого-педагогічних особливостей дітей молодшого шкільного віку.
На уроках іноземної мови у початковій школі необхідно застосовувати гру як один з найважливіших практичних методів формування умінь усного іншомовного спілкування. Головне завдання вчителя – зацікавити учнів предметом за рахунок використання навчальних, комунікативних, рухливих ігор, дитячих пісень, римівок, лічилок, віршів та підготувати їх до вивчення предмета в класно-урочній системі. Не доцільним, на думку сучасних методистів, у першому класі є вивчення граматики, читання по транскрипції, словникові диктанти, вивчення текстів на пам’ять обсягом більше 3-4 речень. Саме тому навчально-методичний апарат підручників повинен враховувати психофізіологічні особливості дітей молодшого шкільного віку. Тому підручник з іноземної мови для 1 класу дещо відрізняється від підручників для наступних класів, оскільки шестирічна дитина ще не має досвіду навчання [11]
Для забезпечення наступності у навчанні доцільно протягом всього курсу навчання іноземної мови дотримуватися єдиної стратегії навчання, узгодженості у використанні методів, прийомів, форм і засобів навчання іноземної мови. Саме така організація навчально-виховного процесу забезпечує чітке формулювання і досягнення цілей навчання кожного ступеня при взаємодії між ними. Подібна взаємодія досягається через наскрізні програми з іноземної мови та через використання посібників, які послідовно ведуть дитини від дошкільного етапу навчання до початкової школи і від початкової школи до середньої.
При переході на середню ступінь навчання у зв’язку з ускладненням навчального матеріалу інтерес учнів до вивчення іноземної мови знижується. Сьогодні в Україні лише 28% п’ятикласників зберігають таку ж високу успішність навчання, як по закінченню початкової школи [11].
На практиці вчителі надто звужено тлумачать термін наступності навчання іноземної мови між початковою та середньою освітою, відносячи наступність тільки до змісту навчан¬ня. Саме через таке однобічне тлумачення виникає ряд проблем, які необхідно розв’язати для забезпечення наступності у навчанні іноземної мови.
Серед причин виникнення таких проблем під час переходу від початкової до середньої ланки навчання науковці вбачають такі:
Незважаючи на законодавчі документи, які вимагають дотримання принципу наступності у навчанні на всіх ланках здобуття освіти, в більшості шкіл проводиться недостатня системна робота по його забезпеченню. Також можна стверджувати, що проблема наступності у навчанні іноземних мов дотепер не знайшла достатнього висвітлення в методичній літературі. Тому сучасна педагогічна практика має певні труднощі у навчанні іноземних мов як дошкільників, так і учнів початкової, середньої та старшої шкіл і потребує подальшого ґрунтовного вивчення і вирішення.
Список використаних джерел
Педагог має
запропонувати такий спосіб засвоєння знань, який був би спрямований спеціально
на розвиток дитини. Для цього важливо, щоб дитина була головним дієвим героєм
на уроці, почувала себе вільно та комфортно, брала активну участь в усьому
уроці.
Так як Державним
стандартом передбачено особистісно зорієнтований підхід до навчання, особливо
маленькі діти люблять говорити про себе, про те, що їх оточує і чим вони
займаються. Їм не цікаво слухати або розповідати про щось інше. Тому на своїх
уроках я реалізую принцип зв’язок з життям.
Хочу звернути увагу на фізіологічні особливості дітей
шестирічного віку. Вони не можуть тривалий час знаходитися нерухомо в одній
позі. Тому надання дітям можливості багато рухатись не тільки співпадає з
потребою віку, але й суттєво прискорює процес засвоєння іноземної мови. Щодо
спеціальних вправ типу фізкультхвилинки, то для дитини її виконання є доброю
нагодою продемонструвати класу свою фізичну досконалість і привести у
відповідність до неї свою мовленнєву діяльність. Беручи до уваги швидку
стомлюваність дітей, на уроці іноземної мови не можна обійтися без
фізкультхвилинки, що супроводжується римовками. Фізкультхвилинки сприяють не
лише збереженню здоров’я нашого майбутнього покоління, а й допомагають
засвоювати іноземну мову. Я їх широко застосовую. Діти не тільки виконують
фізичні вправи але й самі промовляють текст. Таким чином учитель досягає
подвійної мети: невеликий перепочинок та запам’ятовування іноземної мови.
Дуже важливо грамотно
спланувати навчальний процес, опираючись на психологічні, фізіологічні та
фізичні особливості віку.
Іноземна мова має засвоюватися учнями як засіб спілкування. Діти
повинні вивчати мову в процесі зацікавленого спілкування та взаємодії з
різноманітними персонажами: вчителем, ляльками, вдаваними носіями мови, героями
казок. Потрібно стимулювати потреби в ознайомленні зі світом іноземних
одноліток та використовувати для цієї мети мову іншого народу. Будь-яке
спілкування починається з мотиву та мети, тобто з того, чому та навіщо щось
говорити, сприймати на слух, читати та писати.
Водночас учитель має
пам’ятати, що цікаве дітям краще запам’ятовується. Для цього я застосовую
проблемні ситуації пошукового характеру, які спонукають дитину самостійно
з’ясовувати причини явищ, подій, вчинків, тим самим пробуджуючи їхні
пізнавальні інтереси.
Діти краще сприймають та
засвоюють матеріал, якщо він подається в ігровій формі, інсценується. У цьому
на допомогу приходять вірші, казки, невеличкі п’єси, дитячі спектаклі та свята
з використанням англійських пісень та віршів. Можна просити дітей принести
іграшки, на що вони відкликаються із задоволенням.
При вивченні
іноземної мови з першого класу середньої школи необхідно звертати особливу
увагу на взаємовідносини учня з оточуючими його людьми, а не тільки бути об’єктом
контролю мовної компетенції. Цьому сприяє цілий ряд вправ. Наприклад:
"Слідкуйте уважно за Оскаром, слухайте уважно, чи правильно він
говорить". Головне, щоб учень, вступаючи до спілкування іноземною мовою,
не відчував страху за помилки та намагався всіма засобами, якими він володіє,
реалізувати той чи інший комунікативний намір.
Комфортність взаємодії
дітей під час спілкування іноземною мовою багато в чому залежить від того, як
використовуються різноманітні організаційні форми навчання.
Поруч із індивідуальною та фронтальною роботами необхідно також активно
впроваджувати в навчальний процес і інші форми:
·
хорові,
·
групові,
·
колективні,
·
проектні.
Проект – це діяльність, в основі якої лежать
інтереси дитини.
На уроках учителі нашої школи
широко застосовують ці форми роботи. По- перше - діти не бояться говорити та
помилятися, коли вимовляють хором. По-друге – вони чують вимову свого сусіда і
разом з ним намагаються повторити. Таким чином ми збільшуємо час, забезпечуючи
їх активною мовленнєвою діяльністю. Вдома більшість дітей не має можливість
спілкуватися англійською мовою, тому цей вид діяльності передбачений на класну
роботу.
Дозвольте сказати декілька
слів про підручники.
Якими повинні бути підручники у 1 класі?
У початковій школі
важливо зацікавити учнів вивченням іноземної мов, викликати в них позитивне
ставлення до предмета, вмотивовувати необхідність і значущість володіння
іноземною мовою як неповторним засобом міжкультурного спілкування.
Усі залучені для цього
навчальні засоби, зокрема підручники, як основні носії змісту навчання повинні
сприяти вихованню комунікативних потреб у пізнанні інших країн і народів, у
пошуку друзів не тільки для спілкування, а й для розв’язання певних проблем
власної життєдіяльності. Комунікативна, освітня, виховна і розвивальна цілі
оволодіння змістом реалізуються через навчальні тексти й діалоги як основні
мовленнєві одиниці.
Вони повинні
містити в собі як змістову, так і мовну інформацію та слугувати певними
засобами узагальнень іншомовного досвіду школярів. Для успішної реалізації
освітньо-розвивального потенціалу іноземної мови зміст підручників повинен
сприяти тому, щоб процес залучення учнів до вивчення предмета не тільки
розширював їхній світогляд, а й спияв глибшому розумінню власної культури та її
ролі у духовному і моральному розвитку людства.
Навчання іноземної мови в
початковій школі варто розглядати як комплексний інтегрований етап оволодіння
предметом. Обов’язкова умова успішної організації навчання іноземної мови в
першому класі-це забезпечення як у змісті, так і в часі збалансованої
діяльності під час послідовного оволодіння рідною та чужою мовами. Така
особливість повинна своєрідно відбиватись у змісті підручника.
Цей період доцільно
співвідносити з усною основою навчання. Він зумовлює
особливості вибору видів діяльності та форм їх виконання протягом першого
семестру, який відповідно до процесу вивчення першокласниками рідної мови
співвідноситься з добукварним і букварним періодами. Під усною основою
навчання, що покладена в основу конструювання змісту підручника з іноземної
мови для першого класу ми розуміємо методичний принцип, який передбачає усну
презентацію мовних одиниць і організацію мовленнєвої практики в усній формі в
межах визначених програмою тем і ситуацій спілкування.
Відповідно до умов
навчання а також вимог чинної навчальної програми основною науково доцільною
формою організації процесу оволодіння іноземною мовою учнями першого класу
варто вважати усну основу навчання з використанням
елементів читання і письма. Відповідно до концепції підручника для першого
класу на його сторінках доцільно зміщувати як кольорові малюнки так і
презентувати мовний (слова) та мовленнєвий (речення) матеріал іноземною мовою.
Учні перших класів ще не
оволоділи рідною мовою. Вони вивчають букви, письмо та читання на рідній мові,
тому перейти до читання і письма на цьому етапі на англійській мові просто
неможливо.
Це викличе великі труднощі
у дітей і ось чому ми практикуємо усний водний курс, де діти вчаться
застосовувати мовленнєві зразки, що подаються у вигляді коротких фраз
необхідних для спілкування, а саме: привітатися, попрощатися, вибачитися,
подякувати, назвати себе або предмети; представити себе (когось), висловити своє
ставлення до чогось; виконати певні дії (подати, взяти, сісти, встати,
намалювати, сказати, вийти, зайти, порахувати), дати команду; запросити
елементарну інформацію та відповісти. Завдяки цьому ми формуємо навички
аудіювання тобто сприйняття мови на слух та розвиваємо усне мовлення.
Одним із шляхів підвищення мотивації та інтересу до вивчення іноземної
мови - є позакласна робота.
Ми проводимо свята та
конкурси. Дітям це дуже подобається, а батьки задоволені і стають нашими
союзниками.
Дозвольте сказати декілька
слів про застосування мультимедійних засобів у навчально-виховному процесі.
Вони дозволяють зробити уроки цікавими, зменшити нервове навантаження на дітей,
зробити дітей співучасниками навчального процесу та сприяти кращому засвоєнню
навчального матеріалу.
І на завершення хочу
сказати, що підвищення майстерності вчителя залишається актуальною проблемою і
сьогодні.
"Скажіть
мені – і я забуду. Покажіть мені – і я запам’ятаю. Дайте можливість обговорити
– і я зрозумію. Дайте можливість навчити іншого – і я досягну
досконалості." (Конфуцій)
"Учитель
повинен свідомо йти в ногу із сучасністю." (А. Дістервег)
Щоб досягти бажаних
результатів і виховати майбутнє покоління.
Практичні дослідження
показують, що вивчення іноземних мов з раннього віку сприяє розвитку інтелекту
дитини в цілому, розширенню обсягу пам’яті, розвитку фонематичного та
інтонаційного слуху
І тільки за умови
зазначеного вище практична мета навчання дітей першокласників англійської мови,
тобто формування елементарної комунікативної компетенції, яка складається з
лінгвістичної, мовленнєвої, соціокультурної та загальнонавчальної компетенції,
буде досягнута.
ВПРОВАДЖЕННЯ
ЕФЕКТИВНИХ ШЛЯХІВ ТА ЗАСОБІВ НАВЧАННЯ ДЛЯ РЕЗУЛЬТАТИВНОЇ РЕАЛІЗАЦІЇ ФОРМУВАННЯ
НАВИЧОК АУДІЮВАННЯ
Виступ на МО
Котій Н.В.
Вибір та
використання аудіоматеріалів при
навчанні
сприйманню на слух
Використання аудіоматеріалу при проведенні занять з іноземної
мови має дуже важливе значення. Застосування технічних засобів дає більшу
можливість викладачеві реалізувати організацію ефективного навчання іноземної
мови, а учням- ефективно оволодіти нею.
Аудіозаписи використовуються ще як засіб
гармонізації взаємин, мети, намірів, уявлень, думок усіх учасників навчального
процесу. Така гармонізація забезпечує зберігання їхнього емоційного сприйняття
навчальної дійсності й реагування на цю дійсність, що забезпечує створення
оптимального психологічного клімату для навчання й здобуття найкращих
результатів. Цей процес отримав у психології назву «нейролінгвістичне
програмування» і був вперше розроблений у 70-х роках ХХ століття американськими
дослідниками Р.Бендлером і Дж.Гріндером. Ці вчені психоаналітики дійшли
висновку про те, що в основі будь-якого процесу навчання має бути емоційний
чинник, який або спонукає учнів до засвоєння знань, або виробляє в них стійкий
мотив до протистояння. Роль і місце емоційного чинника як необхідного
компонента в процесі навчання відображається у визначенні поняття «цілісне
навчання». Основу концепції такого навчання складають дані нейрофізіологічних
та нейропсихологічних досліджень проміжної симетрії півкуль головного мозку. У
сучасній школі використання аудіозаписів на уроці англійської мови є не тільки
доречними, а й обов’язковими. Робота з такими матеріалами має декілька переваг.
А саме, урізноманітнює види діяльності учнів у процесі навчання іноземній мові,
робить урок цікавим для всіх учнів, підвищує рівень мотивації вивчення
іноземної мови, дає можливість працювати з автентичними зразками іноземної мови.
[12,126]
У розумінні тісного зв’язку з практикою
технічні засоби, безперечно, мають найважливіше значення. Вони дають змогу
проводити навчання усному мовленню на основі широкого використання зразків
мовлення, раціональної презентації та закріплення зразків мовлення, введення
мовленнєвого матеріалу в діалогічній формі усного мовлення. Застосування
технічних засобів пожвавлює також інтерес учнів до мови і вносить різноманітність
у процес вивчення іноземної мови.
Слід зазначити, що аудіо матеріал можна
використовувати по-різному, залежно від рівня знань учнів у групі.
Існує два способи прослуховування нового
тексту. У першому способі можна дати нову лексику перед
прослуховуванням. В цьому випадку учні легше розуміють текст. Це - класичний
спосіб, який має свої переваги та недоліки. Основна перевага його - економія
часу. Недоліки полягають у неправильній оцінці знань учнів, недостатньому
розвитку творчої лінгвістичної ініціативи учнів та зменшенні мотивації
розуміння тексту, тобто у сприянні пасивності учнів під час першого
прослуховування тексту.
З науково-методичної точки зору цей
спосіб є нескладним. У другому способі аудіювання учні прослуховують новий
текст без попередньої підготовки. Цей прийом дає можливість активізувати
розуміння мови на основі накопичених знань і, що дуже важливо, екстенсивного
сприйняття в цілому головної думки тексту, не акцентуючи увагу на окремих
незнайомих лексичних одиницях, що складають потенційний словник учнів. Важливо
пояснити учням, що для розуміння головної думки тексту не обов’язково знати
значення всіх лексичних одиниць. Тобто учні можуть справитися із завданням,
зрозумівши зміст тексту та не акцентуючи уваги на значенні деяких слів.
Використовувати другий спосіб при
вивченні іноземних мов непросто. З одного боку, учням хотілося б зрозуміти
значення всіх слів, і це може вплинути на розвиток почуття розгубленості чи
невпевненості, а з іншого- впевненість може розвиватися саме від розуміння основної
думки тексту, навіть якщо не всі слова у ньому відомі та їх повинні розуміти
учні інтуїтивно.
Після перевірки розуміння тексту можна
здійснити ще одне прослуховування тексту з метою виділення нових слів, які учні
мають сприйняти на слух, записати і пояснити їх значення. Це, звичайно, нелегке
завдання, проте цікаве і сприяє інтенсивності сприйняття та розуміння нових
слів у контексті будь-якої однієї теми. [13, 158]
Для реального відображення ситуації, в
якій відбувається діалогічне мовлення, використовуються додаткові звуки чи
музика, які, начебто, ускладнюють процес розуміння тексту, але одночасно
характеризують ситуацію, де здійснюється діалог. Це комунікативне завдання має
за мету відображення реальної ситуації.
Існують два типи завдання при прослуховуванні,
які передбачають інтенсивне та екстенсивне розуміння тексту. При інтенсивному
прослуховуванні важлива вся інформація тексту, всі деталі. При екстенсивному
типі розуміння визначають різні стилі слухання, тобто селективне
прослуховування, при якому сприймається тільки певна інформація, основний зміст
тексту.
На практиці відбувається процес
комбінації інтенсивного та екстенсивного прослуховування. При цьому ступінь
інтенсивності й екстенсивності залежить від мети, яку ставить слухач, а також
від типу тексту. Якщо інтерес слухача до тексту низький, то він сприймає текст
екстенсивно. Якщо слухач заінтересований в одержанні інформації, тоді
сприйняття і розуміння мають інтенсивний характер.
Викладачу потрібно навчити учнів
сприймати текст в цілому, не приділяючи багато уваги незнайомим словам
(потенційному словнику), уміти виділяти основний зміст тексту. Наприклад, щоб
досягти цієї мети, потрібно поставити таке завдання: «Напишіть, будь ласка,
декілька (близько п’яти) важливих слів тексту, значення яких розкриває зміст
тексту. Порівняйте ваш варіант зі словами сусіда. Виберіть з усіх перелічених
слів , на вашу думку, найважливіші й обгрунтуйте ваше рішення».
Дуже важливо не забувати й про
продуктивність пам’яті, яка при слуханні є значно вища, ніж при читанні. Почуті
речення з п’яти слів можна повторити без великих труднощів.
При незначному тренуванні вдається,
вивчаючи іноземну мову, повторювати з точністю «слово в слово» речення до
восьми слів. Точне відображення довших речень являє собою трудність і для носія
мови, хоч можна повторити довге речення не «слово в слово», а, що дуже важливо,
досить точно передати зміст почутого. Психологія навчання пропонує наступне
пояснення: пам’ять складається з ряду короткочасних накопичувачів, які
послідовно вмикаються, та довгострокових (тривалих) накопичувачів. Одержана
інформація у вигляді мовних одиниць зберігається у першому відділі до того
часу, поки не розпізнається структура цього виразу. Потім відбувається
перекоординація у наступний відділ пам’яті, котрий діє довше й особливо
зберігає семантичний зміст, тоді як окремі лексичні одиниці та синтаксичні
моменти відходять на задній план. Для процесу розуміння це означає: розуміння
відбувається не безперервно у фонемах, складах чи словах, а партіями, фразами,
реченнями чи темами. Для занять з іноземної мови це означає, що значення
психології та особливості людської пам’яті можуть значно поліпшити подання
аудіоматеріалу викладачем і процес розуміння, засвоєння учнями. [14, 29]
Відомо, що можна чудово володіти
іноземною мовою в межах читання, перекладу і мати труднощі з розуміння живої
мови - тобто при слу прослуховуванні аудіотекстів. І щоб заповнити ці
прогалини, існує такий вид практичних занять, як вдосконалення знання мови
через аудіювання, внаслідок чого виробляються також відповідні мовленнєві
навички.
Між стадією повного розуміння
друкованого тексту і відносно повним розумінням аудіотексту можна було б
виділити проміжну стадію сприйняття, розуміння та переказування тексту або
придбання навичок за відсутністю таких методом селекції.
Метод селекції можна вважати також
проміжною стадією між екстенсивним та інтенсивним прослуховуванням у плані
сприйняття та переробки інформації на психо-фізично-інтелектуальному рівні. [15, 1]
Мета кожного викладача, який проводить
аудіювання, органічно перейти від екстенсивного прослуховування до
інтенсивного. Якщо цей перехід відбудеться динамічно і по можливості цікаво, то
мета буде досягнута.
Таким чином, використання на уроках
англійської мови аудіоматериалів – це досить ефективний та доцільний засіб для
розвитку фонематичного слуху учнів. Крім цього, використання аудіоматеріалів у
викладанні англійської мови дозволяє відійти від традиційних форм навчання й
підвищити індивідуалізацію навчальної діяльності учнів, оптимізувати засвоєння
мовних структур та граматичних правил. [12,126]
Систематизація
комплексу вправ і завдань при навчанні
аудіюванню на уроках англійської мови
В роботі представлена спроба на основі
узагальненого теоретичного досвіду використання аудіоматеріалів при навчанні
аудіюванню розробити алгоритм роботи з аудіювання. Завдання полягає в тому, щоб
на основі аналізу літератури розробити вправи та завдання, використовувані при
навчанні аудіюванню.
У системі вправ для навчання аудіювання виділяють дві основні групи вправ:
1. Вправи, що готують до аудіювання.
2. Вправи з аудіювання текстів.
Але з позицій розвиваючого навчання не менш важливим для розвитку
особистості школярів є контроль розуміння прослуханого. Саме післятекстові
вправи допомагають виявити в учнів ступінь розвитку умінь аудіювання, а також
підключити не лише механізми слухання і розуміння, але й думки та почуття
дітей, що і призведе до формування особистості школярів. Виконуючи вправи першої
групи, школярі вчаться переборювати окремі труднощі і упізнавати нові слова та
словосполучення, диференціювати схожі слова, визначати значення омонімів,
багатозначних слів, розрізняти граматичні форми. Вправи другої групи націлені
на сприйняття загального змісту висловлювання чи виділення окремих змістових
частин. Вони виконуються на рівні тексту. Всередині кожної групи виділено
декілька видів вправ, кожен з яких спрямований на подолання конкретних
труднощів, що виникає в учнів при аудіюванні, і на формування відповідного
вміння. [8, 17]
І. Вправи, що готують до аудіювання.
При виконані вправ, що готують до аудіювання текстів, в учнів формуються
навички сприйняття на слух мовленнєвих одиниць на рівні речень та надфразових
єдностей. Сюди зазвичай включають наступні види вправ:
1. Вправи на визначення граматичних орієнтирів.
Вміння визначати синтаксичні функції слів у реченнях допомагає розумінню
тексту в цілому. Найбільша інформативність закладена в підметі, присудку та
додатку, тому необхідно в першу чергу навчити учнів знаходити ці члени речення,
а також автоматично розпізнавати інші граматичні орієнтири.
2. Вправи на здогадку про значення незнайомих слів (за їх співзвучністю з
відповідними словами рідної мови, за словотворчим елементом, з контексту).
Вправи на розуміння речень, що містять незнайомі слова, які не впливають на
розуміння смислу висловлювання.
Для успішного аудіювання необхідно сформувати вміння розуміти на слух текст,
навіть за наявності незнайомих слів. Учні повинні вміти ігнорувати незнайомі
слова, які не є ключовими, тобто не несуть основної смислового навантаження. Це
можуть бути обставини часу, місця, означення тощо.
3. Вправи на антиціпацію (прогнозування). Особливу роль в удосконаленні
механізмів аудіювання відіграє механізм антиціпації, що дозволяє виділити
вправи на антиціпацію в окремий вид. Більша їх частина представлена у
звукозапису. Фонограма допомагає обмежити час мовленнєвої діяльності на учнів,
автоматизувати їх мовленнєві дії та забезпечити їм ключ.
4. Вправи на виділення різноманітних категорій смислової інформації:
родової категорії, категорії часу, категорії місця, категорії причини тощо.
5. Вправи на визначення різних видів зв'язків між реченнями.
6. Вправи на визначення основної думки в групі речень. За допомогою цих вправ
розвивається вміння розуміти на слух понад фразові єдності.
7. Вправи на розвиток аудитивної пам'яті, аудитивної уваги.
ІІ. Вправи з аудіювання текстів.
Вправи цієї групи призначені для розвитку умінь безпосередньо розуміти та
осмислювати аудіотексти.
Розуміння як центральна ланка механізму аудіювання – активний процес
чуттєвого та логічного відображення реальної дійсності, закодованої засобами
мови та зміненої в свідомості мовця, а потім (в результаті розуміння) – в
свідомості слухача.
Для розуміння аудіотексту необхідно вміти у процесі слухового сприйняття
сконцентрувати увагу на діях та характеристиках персонажів, прослідкувати
логічну послідовність подій та спостерігати її при передачі змісту тексту. Не
менш важливо вміти виділяти в тексті логічні ланки: експозицію, зав'язку,
кульмінаційний момент і розв'язку. В основу класифікації вправ цієї групи
покладено уміння, яке необхідно сформувати у процесі їх виконання.
1. Вправи на прогнозування змісту тексту та розвиток уяви.
Вправи на знаходження смислового зв'язку між окремими частинами тексту.
Уміння виявляти основний смисловий зв'язок допомагає розвитку уміння вхоплювати
основний смисл тексту, що сприймається, постійно орієнтуватись на виділення
головного в ньому.
2. Вправи на зв'язування логічної послідовності
подій.
3. Вправи на розуміння тексту без
домислювання.
4. Вправи на розуміння основної
думки тексту (додаток Б).
Кінцевою метою аудіювання є розуміння тексту, але перевірити, чи зрозуміли
учні текст, практично неможливо, якщо не виконувати для цього спеціальні
вправи. Тому контроль – вирішальний етап аудіювання. Це дає нам підстави
виділити третю групу вправ.
ІІІ. Вправи для контролю аудіювання (додаток В).
Контроль розуміння аудіотексту може здійснюватись вербальним чи
невербальним способами. Дії учня після прослуховування повідомлення
пов'язані з характером завдання, яке було поставлене перед його слуханням. [8, 20]
До невербальних засобів контролю відносять: виконання дій, контроль з
використанням цифр, контроль за допомогою сигнальних та облікових карток,
виготовлення схем, креслень, підбір малюнків.
Вербальні засоби контролю поділяються на: рецептивні (підтвердження або
спростування тверджень вчителя, вибір пунктів плану тексту, тести з вибором
відповіді) та репродуктивні (відповіді на запитання, переказ змісту іноземною
або рідною мовою, переклад окремих слів та словосполучень, речень, складання
плану, формулювання запитань до тексту, бесіда на основі змісту тексту). [14, 32]
Слід підкреслити важливість використання системи вправ у навчальному
процесі при навчанні аудіюванню звуковій мові.
Саме використання даного комплексу вправ допомагає вчителю розкривати
творчі здібності учнів, істотно підвищує ефективність навчальної діяльності
вчителя, так як дане використання аудіоматеріалів та комплексу вправ створюють
атмосферу реальної мовної комунікації, роблять процес засвоєння іншомовного
матеріалу більш живим, цікавим, проблемним, переконливим і емоційним.
Використання даного комплексу привносять кожного разу щось нове, що викликає
інтерес в учнів і дозволяє більш повно здійснювати комунікативну спрямованість
процесу навчання.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1.
Гапонова С.В. Навчання розуміння
аудіотекстів учнів старших класів середньої школи / С. В. Гапонова // Іноземні мови.
- 1996. - № 2. - с. 15-18.
2.
Артемов В. А. Психология обучения
иностранным языкам. / Артемов В. А // Психология обучения иностранным языкам. -
М. : Просвещение, 1969. - 402 с.
3.
Пруссаков Н.Н. Трудности при обучении
аудированию иноязычного звучащего текста // ИЯШ – 1981 - № 5 – С.57-62.
5.
Кальченко С.М. Використання аудіоматеріалів
для розвитку фонематичного слуху учнів на уроках англійської мови в середній
школі/ С.М. Кальченко// Таврійський вісник освіти. – 2014. - № 3. – С. 125 –
129.
6.
Ніколаєва С. Ю. Методика навчання іноземних
мов у середніх навчальних закладах: Підручник. / Софія Юріївна Ніколаєва //Вид.
2-ге, доп. і перероб. / Кол. авторів під керівн. С. Ю. Ніколаєвої. - К.:
Ленвіт, 2004. - 360 с.
7.
Лисовець І. П. Інтегроване навчання
аудіювання і усного мовлення /I. П. Лисовець //Англійська мова і література. -
2004. - № 3. - С. 29-34.
Доповідь
для виступу на
засіданні
ШМО вчителів іноземної мови
на тему:
«Що таке GoCamp?
Реальна
можливість чи нездійсненна мрія?
(шляхи доручення
до світової спільноти
з використання CLIL)»
Підготувала:
Вчитель
англійської мови
Саакян С.В.
Що таке GoCamp?
GoCamp – це найбільша
волонтерська програма у Східній Європі, у якій волонтери зі всієї планети
мотивують школярів вивчати іноземні мови та відкривають світ для дітей з усіх
куточків України.
Що надає GoCamp школам?
□ тренінги для вчителів,
□ методичні матеріали,
□ іноземного волонтера,
□ підтримка 24/7.
Програма GoCamp
В мовному таборі діти зможуть взяти участь у реалізації
захоплюючих проектів та завдань, спілкуючись англійською (або іншою іноземною)
мовою між собою та з іноземним волонтером. За допомогою спеціально розробленої
програми діти зможуть навчитися працювати в команді, спілкуватися в
багатокультурному середовищі, критично мислити та бути толерантними до інших.
GoCamp триватиме два
тижні і включатиме:
□ роботу над суспільно-корисним проектом/проектами;
□ розмовні та кіноклуби, драмгуртки, багато ігор, квестів та
пісень;
□ спільні екскурсії, подорожі (за бажанням школи та
волонтера),
□ великий міжкультурний захід за участю усіх бажаючих дітей
і волонтера.
Методи та принципи програми GoCamp:
□ метод проектного навчання;
□ розвиток вмінь та цінностей ХХІ століття;
□ інтегроване навчання;
□ гейміфікація (використання
ігрових практик у неігровому контексті навчання для зацікавлення дітей до
вирішення проблемних завдань)
□ занурення в мовне середовище;
□ принцип автономії учня.
Як взяти участь у проекті?
Етап 1 Ready…
□ виконайте креативне завдання;
□ заповніть анкету на сторінці https://gocamps.com.ua/ua/school/create. (Прийом заявок
триватиме до 26 лютого 2018 року).
Етап 2 Steady…
□ відбір шкіл;
□ створення попереднього списку кандидатів (short list). Всі
школи, які потраплять до даного списку, отримають лист-підтвердження на
електронну адресу.
Етап 3 Go!
□ школа в індивідуальному порядку отримає лист-знайомство з
волонтером (c-introducing).
Увага! Пошук волонтерів триває постійно.
Для
чого був створений GoGlobal
1. Популяризація
володіння та використання іноземних мов.
2. Нове
покоління українців із цінностями вільного світу.
3.
Громадська дипломатія.
4.
Підготовленість до викликів 21
століття.
5.
Популяризація волонтерського
руху в Україні.
6.
Внутрішня інтеграція.
7.
Нова якість держслужби, де
іноземна мова – обов’язкова.
8. Високий
рівень викладання іноземних мов.
Аналіз роботи
професійного об’єднання вчителів іноземної мови.
«Підвищення якості та результативності іншомовного навчання в середній та старшій
школі»
Стрімке входження України у
світове співтовариство, економічна і соціокультурна ситуація в країні та
необхідність реформування середньої освіти забезпечили величезний попит на
знання іноземних мов,як однієї з ключових компетентностей Нової української
школи. Володіння навичками іншомовної компетенції стало розглядатися як
необхідна особистісна і професійна якість будь-якого фахівця, засіб
соціалізації, засіб, що об'єднує держави і народи. Актуальність та практичність
цієї теми обґрунтовується тим фактом що,метою освіти Нової української школи
є різнобічний розвиток, виховання та соціалізація особистості, яка здатна до
життя в суспільстві. З’являються нові засоби і технології навчання, які готують
дітей до свідомого життєвого вибору, самореалізації та трудової діяльності. Але
які б не відбувалися реформи, урок залишається головною формою навчання. На
ньому трималась традиційна і базується Нова
українська школа.
Сучасний урок – це, перш за все,
урок, на якому створено реальні умови для інтелектуального, соціального,
морального становлення особистості учня, що дозволяє досягти високих
результатів за визначеними метою та завданням.
Як наслідок, урок є потужним і дієвим
інструментом у процесі навчання іноземних мов. Які б інновації не вводилися, урок
залишається засобом співпраці учасників освітнього процесу: вчителя і учня. Проте
вчитель не являється єдиним наставником та джерелом знань, а виступає у ролі
коуча, фасілітатора, тьютора та модератора у навчанні.
Підвищення якості та результативності іншомовного навчання в середній та старшій школі
реалізується завдяки наступним напрямкам :
· Особистісно-орієнтована
технологія та урок іноземної мови.
· Інноваційні процеси у
створенні сучасного уроку іноземної мови.
· Шляхи підвищення якості та
ефективності уроку.
· Навчання організовується
через діяльність ігровими методами як у класі так і поза його межами.
· Розвиток
писемного мовлення на уроках іноземної мови.
· Форми
та методи позакласної роботи на уроках іноземної мови.
· Педагогічні
вимоги до побудови уроків.
· Впровадження
інноваційних технологій на уроках як
чинник створення оптимальних умов для розвитку особистості.
· Система
творчих вправ як засіб розвитку мотивації до вивчення іноземних мов.
· Розвиток
пізнавальної та творчої діяльності учнів на уроці іноземної мови засобами інформаційних
та телекомунікаційних технологій.
· Роль
інтерактивних та інноваційних освітніх технологій в удосконаленні творчої
співпраці учителів і учнів і розвитку творчих здібностей школярів на уроках
іноземних мов.
Підвищення
якості уроку неможливе без розуміння структури сучасного уроку та вимог до
нього. Позитивними зрушеннями є те, що у рамках нової програми учитель
необмежений у виборі форм та методів роботи на уроці та має свободу вибору
(створення) навчальних програм у межах стандарту освіти. Урок ґрунтуються не лише на викладенні матеріалу, а й на вирішенні завдань до
застосування засвоєної навчальної інформації на практиці. У більшості випадках
матеріал вивчається шляхом постановки вчителем проблеми та розкриття шляхів її
доказового рішення. Одна з основних вимог до уроку передбачає його
практичність. Неодмінною умовою змісту уроку є ознайомлення учнів із доступними
для них методами науки. Дотримуючись основних вимог до уроку, кожен учитель вносить
у сполучення компонентів уроку своє педагогічне мистецтво, свій методичний
почерк, що залежить як від характеру класу, так і від власних індивідуальних
рис. Широко застосовуються методи викладання, засновані на
співпраці (ігри, проекти, групові завдання,тощо). На уроці здійснюється розвиток навчальних компетентностей учнів шляхом виконання завдань у нестандартній ситуації.
При проведенні уроків іноземної мови
учителями велика увага приділяється особистісно-орієнтованій технології, при
якій навчальна діяльність максимально
концентрується на учневі та його потребах. Істотною стороною уроку є індивідуалізація навчання. Сполучення
індивідуалізації навчання із класно-урочною формою колективної роботи - досить
нелегка задача. Під час уроку використовується навчальний матеріал різного ступеня складності, що вимагає
звичайно більше часу для підготовки. Безперечно при цьому можуть виникати
труднощі з контролем та перевіркою знань
учнів. Такі труднощі долаються наданням допомоги слабшим учням з боку сильніших
учнів. Іншим важливим аспектом є персоналізація:виконання завдань учнем, яке
пов’язане з його життєвим досвідом. Наприклад, при проходженні теми «Іжа» учні
мають описати свою улюблену страву; тема «Зовнішність» - описати людину, щоб її
можна було впізнати при зустрічі; тема «Подорожі» - проходження паспортного
контролю, бронювання готельного номера.
Швидкий
розвиток сучасного суспільства вимагає впровадження інноваційних технологій у
створенні ефективного уроку. Саме тому учитель має йти в ногу з часом. Учителі
нашого методичного об’єднання реалізують інноваційні технології у наступних
напрямках.
Інтерактивна
діяльність та співпраця. Така форма
роботи часто використовується, коли необхідно обговорити питання та дійти певного
висновку. Перевагою є те,що учні можуть обговорювати у групах речі, про які
публічно не говорили б. Захоплюючим для учнів є , наприклад, обговорення
учителів та висування їх на певні номінації при проходженні теми «Шкільне
життя».
Проектна
робота є чітко
спланованою та організованою. Вона має елементи дослідницької роботи, а не
тільки представлення готової інформації. Учні залучаються до спільної
діяльності, що сприяє їхній соціалізації та успішному перейманні суспільного
досвіду. Гарним прикладом такої роботи є, наприклад, проекти учнів середніх
класів про сімейні різдвяні традиції; молодших класів – сімейне дерево; старших
– захист навколишнього середовище, утилізація сміття.
Використання ресурсів
всесвітньої мережі Інтернет. Значення даної
форми роботи важко не оцінити. Не секрет, що школярі багато часу проводять у
всесвітній мережі, тому одним із завдань учителя є зробити Інтернет ефективним
інструментом у процесі навчання та розвивати інформаційно-цифрову
компетентність учнів. використовують
мережу для роботи з автентичними текстами та аудіо записами, які допомагають
учням старших класів при підготовці до ЗНО, формують розуміння етики роботи з
інформацією.
Враховуючи вимоги до сучасного уроку,
його структуру, інноваційні процеси та особливості освітнього процесу, який
концентрується на особистості учня, учителі нашої творчої групи обрали наступні
шляхи підвищення ефективності уроку.
·
Постійне
підвищення наукової ерудиції, педагогічної майстерності вчителя.
·
Поліпшення
матеріальної бази навчальних кабінетів.
·
Комплексне
планування уроків.
·
Раціональне
використання часу уроку.
·
Відповідність
змісту освіти методам навчання, можливостям тих, хто навчається і можливостям вчителя.
·
Розвиток
творчої активності і самостійності учнів.
·
Розвиток
компетентнісного підходу у навчальному процесі
·
Врахування
індивідуальних особливостей учнів.
Учителі іноземних мов займаються
самоосвітою, знайомляться з традиційними та нетрадиційними методами роботи,
інтерактивними формами навчання. Проводячи засідання у формі доповідей, круглих столів,
презентацій, дискусій, показуючи фрагменти уроків та майстер-класи учителі
плідно обмінюються досвідом та знаннями, опановують новітні технології з
досвіду іноземних колег.
Учителі методичного об’єднання дотримуються «Рекомендацій Європейского
Парламенту та Ради Європи щодо формування ключових компетентностей освіти
впродовж життя» (18.12.2006), зокрема спілкування іноземними мовами – уміння
належно розуміти висловлене іноземною мовою, усно і письмово, висловлювати і
тлумачити поняття, думки, факти, погляди тощо; інформаційно-цифрова
компетентність – передбачає впевнене, критичне застосування ІКТ, розуміння
етики роботи з інформацією; уміння вчитися впродовж життя – здатність до пошуку
та засвоєння нових знань; ініціативність та підприємливість – уміння генерувати
нові ідеї та втілювати їх у життя.
Під час уроку вчитель виконує функцію не лише вчителя, але й наставника,
друга, порадника. Тільки тоді, коли ти сприймаєш людину як друга, інформація
засвоюється краще і цікавіше. Отже, формується педагогіка партнерства.
Покращенню навчального процесу сприяє також робота над дослідницькими
проектами, які в свою чергу розвивають критичне мислення, ініціативність,
вміння працювати в команді та творчість при виконанні завдань, що робить дитину
інноватором, здатним змінювати навколишній світ.
Учителі працюють на засадах особистісно-орієнтованої та компетентнісної
моделі освіти та ставлять дитину в центр навчального процесу, таким чином
дотримуючись принципу дитиноцентризму в освіту за програмою Нової української
школи.
Таким чином організація
освітянської діяльності вчителів методичного об’єднання іноземних мов
спрямована на реалізацію завдань, визначених законами України «Про освіту»,
«Про загальну середню освіту», зазначених у Концепції «Нова Українська школа» і
направлених на формування і розвиток
соціально зрілої,творчої особистості з усвідомленою громадянською позицією, з почуттям
національної гідності, підготовленої до професійного самовизначення.
І-ІІІ ступенів №65
Запорізької міської ради
Запорізької області.
ДОПОВІДЬ З
ТЕМИ:
Реалізація
сучасних підходів у навчанні англійської мови в умовах нових освітніх
стандартів на середньому ступені навчання (5-9 клас)
Спеціаліст І категорії.
Вчитель англійської мови
Степанова Лариса Василівна
-2019-
Орієнтація державної політики України на
Європейський простір зумовила необхідність переходу системи освіти на якісно
новий ступінь. У Законі України «Про освіту», програмі «Освіта» і «Національній
доктрині розвитку освіти України у XXI столітті» зазначено, що одним з основних
принципів щодо освіти є її безперервність, яка реалізується шляхом забезпечення
наступності змісту та координації навчально-виховної діяльності на різних
ступенях освіти [12,5].
Важливі аспекти проблеми наступності відображені
в дослідженнях Л. Артемової, А. Богуш, З. Борисової, О. Кононко, Н. Кудикіної,
З. Плохій, О. Проскури, О.Савченко та інших. Більшість сучасних дослідників
розглядають наступність як дидактичний принцип (С. Годник, Ю. Кустов, М.
Махмутов, З. Михайлов та інші). Наступний напрям досліджень присвячений
вивченню наступності між такими ступенями безперервної освіти, як дошкільна
ланка освіти та початкова школа (М. Костікова, О. Кочерга, О. Лобода, О.
Проскура та інші). Третій напрям пов’язаний із вивченням наступності між
різними ланками загальної освіти (П. Олейник, Е. Павлютенков, В. Плахотник, І.
Самойленко та інші).
Аналіз наукових джерел виявив, що вченими
проблема наступності розглядається як один з принципів освіти, що
впроваджується в загальноосвітніх навчальних закладах. Тому, на нашу думку, у
педагогічній літературі не достатньо уваги приділено проблемі наступності у
навчанні іноземної мови на різних ланках освіти.
Метою даної статті є теоретично обґрунтувати
проблему наступності; вказати актуальні проблеми, які необхідно розв’язати для
забезпечення наступності у навчанні іноземних мов на різних ланках здобуття
освіти: дошкільній та загальній середній освіті.
У педагогічній та методичній літературі існує
багато підходів до визначення проблеми наступності.
§
принцип дидактики, у відповідності з яким знання, уміння й навички
повинні формуватись у певному порядку; коли кожен наступний елемент навчального
матеріалу взаємопов’язується з попереднім, опирається на нього й готує до
засвоєння нового;
§
установлення зв’язку, послідовності, системності та правильного
співвідношення у розміщенні частини навчального матеріалу на різних етапах його
вивчення;
§
зв’язок та узгодженість у використанні методів, прийомів, форм і
засобів навчання [9,63-64].
§
урахуванням специфіки іншомовного мате¬ріалу;
§
ефективним поєднанням різних організаційних форм навчання в умовах
дошкільного закладу;
§
інтеграцією занять з іноземної мови у специ¬фічно дитячі види
діяльності (ігрову, музичну, ознайомлення з природою) та життєдіяльність;
§
поєднанням методів особистісно орієнто¬ваного навчання іноземної
мови у межах комуні¬кативного методу з оптимальними прийомами і засобами
навчання [ 16, 21].
Причинами зниження пізнавальної активності є:
§
збільшення інтенсивності розумової діяльності;
§
довільність концентрації уваги;
§
необхідність володінням здатності мислити абстрактно,
узагальнювати, аналізувати;
§
відбуваються зміни у пізнавальній сфері;
§
уповільнюється темп їхньої діяльності; виконання певних видів
робіт потребує більше часу тощо.
§
різні підходи до підготовки вчителів початкової, середньої та
старшої школи;
§
низький рівень знань учителів про психологічні та фізіологічні
особливості кожного вікового періоду;
§
неузгодженість у змісті навчальних курсів початкової і середньої
школи;
§
недостатня наступність у шкільних підручниках;
§
невідповідність оцінок випускників початкової школи реальним
результатам навчання;
§
непідготовленість до сприйняття ускладненого змісту навчальних
курсів у 5-му класі;
нездатність учнів справитися із збільшеним
обсягом домашнього завдання тощо [ 2, 40-41].
Сутність проблеми наступності у навчанні полягає
у встановленні необхідного зв’язку і правильного співвідношення між частинами
навчального предмету на різних ступенях його вивчення, тобто в послідовності,
систематичності розташування матеріалу; в опорі на вивчене і на досягнутий
учнями рівень розвитку; в перспективності вивчення матеріалу, в узгодженості
ступенів і етапів навчально-виховної роботи.
1.
Гончаренко С.У. Український педагогічний словник / С.У.
Гончаренко. – К.: Либідь,1997. – 376 с.
2.
Гусєва, В. Проблеми наступності й безперервності освіти в
початковій та середній школі: нотатки з досвіду [Текст] / В. Гусєва // Іноземні
мови в сучасній школі : науково-методичний журнал. – 2012. – № 1. – С.
39–42.
3.
Державний стандарт початкової загальної освіти [Електронний
ресурс]. – Режим доступу: http://osvita.ua/legislation/Ser_osv/17911/
4.
Дошкільна педагогічна психологія: [Навчальний посібник для
студентів пед. інститутів спец. № 2110 «Педагогіка і психологія (дошк)»] / За
ред. Д.Ф.Ніколенка. – К.: Вища школа, 1987. – 184 с.
5.
Закон України «Про освіту» [Електронний ресурс]. – Режим
доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/1060–12/
6.
Колесникова В.Ф. Психологія наступності: [словник – довідник] /
В.Ф.Колесникова. – К.: Наук. світ, 2000. – 82 с.
7.
Краткий педагогический словарь пропагандиста / Под общ. ред. М.И.
Кондакова, А.С.Вишнякова; Сост.: М.Н. Колмакова, В.С.Суров. – 2–е изд., доп. и
доработ. – М.: Политиздат, 1988. – 367 с.
8.
Кустов, Ю.А. Управління якістю освіти на основі принципу
наступності: навчальний посібник / Ю.О. Кустов, В.А. Гусєв. – Тольятті: вид–во
Тольяттінського держ. ун–ту, 2002. – 203 с.
9.
Кушнаренко А. Наступність у вітчизняній і зарубіжній педагогіці/
А. Кушнаренко, Н. Губанова, Я. Смірнова – Директор школи Україна –2008 – N 6 –
С. 62–65.
10.
Лобода О.В. Актуальність проблеми наступності у навчанні іноземної
мови старших дошкільників і учнів початкової школи. Наукові записки. Серія
«Психолого–педагогічні науки» (Ніжинський державний університет імені Миколи
Гоголя) / [за заг. ред. проф. Є.І. Коваленко]. – Ніжин: Видавництво НДУ ім. М.
Гоголя, 2011. – № 4 – С. 40–43.
11.
Методичні рекомендації щодо вивчення іноземних мов та забезпечення
наступності навчання між початковою та середньою ланками освіти в 2012–2013
навчальному році [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.voipopp.vn.ua/index.php/
12.
Національна доктрина розвитку освіти України у XXI столітті
[Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/347/2002/
13.
Негневицкая Е. И. Обучение английскому языку / Е. И. Негневицкая и
др. – М., 1987. – 185 с.
14.
Педагогическая энциклопедия / Гл. ред.: Каиров И.А., Петров Ф.Н. и
др. – М.: Сов. энциклопедия, 1964. – Т.3: Н–См. – 1966. – 880 с.
15.
Сманцер А.П. Педагогічні основи наступності у навчанні школярів і
студентів: теорія і практика / Анатолій Петрович Сманцер. – Мінськ: ІПК освіти,
1995.
16.
Соколовська С. В. Автореф. дис.... канд. пед. наук. Ін–т пробл.
виховання АПН України / С. В. Соколовська. – К., 2005. – 21 с. – укр.
Комментариев нет:
Отправить комментарий